Спонсори приїхали!

 
 

Спонсори приїхали!




Саме такими словами якось зустріли вихованці одного з дитбудинків наш театр. Актори зупинились як вкопані. Спонсори? Ми? Купка волонтерів, серед яких і студенти, і безробітні… Як виявилось, цим словом дітлахи називали майже всіх відвідувачів, приїздили до них у гості.

Проблема № 1. Подарунки на свята, нові комп’ютери, телевізори, DVD, натуральні меблі та євровікна. Все це забезпечують спонсори, яких і мали на увазі діти. Ніхто не спорить, що для дітей, якими «опікується» держава, ці речі вкрай потрібні! Адже норми на одяг, взуття, канцтовари якісь дуже дивні. І не скажу я нічого нового стосовно виховного моменту, коли ці діти спекулюють своїм статусом сироти, швидко звикаючі бути на утриманні, як легко приймають подарунки не замислюючись над тим, за що вони їх отримали…

Проблема № 2. 8 березня, компанія молодих людей привезла в дитбудинок багато цукерок, прикрас та одягу для дівчаток. Діти підготували концерт, гості привітали жіночу половину, от тільки про виховательок забули… І все б нічого, виховательки переживуть, але ж знову цей самий виховний момент! Як у сім’ї вітають жінок? Нехай маленький сувенір, але ж всім – і донькам, і мамі, і бабусі! 

Проблема № 3. Діти вихователів – часто вони ж представники малозабезпечених та неблагополучних сімей. Не мають вони комп’ютерів, не завжди їдять цукерки чи фрукти, не ходять у цирк та дельфінарій, не їздять кожного року в санаторії чи в сім’ї Італії та Іспанії. Так, є центри для таких сімей. Але ж знову ми повертаємось до державної допомоги. Які тут норми? Подарунок на Новий рік та запрошення на святкування Дня захисту дітей? На жаль, не всі спонсори, шефи та просто волонтери знають де ще так потрібна їхня допомога!

Проблема № 4. Інтернати та дитбудинки повинні бути, дітям у прийомних сім’ях робити нема чого! Таку думку одного разу ми почули від … вихователів! Напевно, ви вже здогадались, чому саме від них. Так, для них розформування закладу – це катастрофа, адже де в селі знайти хоч якусь роботу! От тут ще одна проблема – відношення вихователів до дітей… Або це просто робота, як будь-яка інша, або щось більше! В деяких закладах ти навіть не розумієш відразу де знаходишся, діти живуть як одна сім'я! Старші доглядають за молодшими, допомагають на кухні та готують разом з поварами справжні обіди, ходять до магазину, вони чемно вітаються з гостями та дякують за подарунки… Але у деяких «справжніх» інтернатах діти не вміють заварити чай, або ж випрати власну білизну! 

***
Звичайно, не всім дитбудинкам повезло мати хоч якихось друзів, які можуть допомогти. Ми бачили інтернати, де майже на сотню дітей один дерев’яний туалет на вулиці (в приміщенні також є, але його не відкривають, щоб не забруднювати), от і бігає роздягнена малеча взимку по вулиці, заробляючи собі хвороби… Або дівчата одного дитбудинку, які гарно шиють та вишивають не мають елементарних ниток та голок, щоб зайнятись улюбленою справою! Так, матеріальні речі дуже потрібні в таких закладах! І дай Бог здоров’я тим людям, які мають можливість допомагати таким чином!
Але якщо ви не маєте коштів та хочете допомогти, не полінуйтесь, найдіть в Інтернеті портали для волонтерів! І ви дізнаєтесь про безліч варіантів – виступити з виставою, позайматись з дітьми іноземною мовою, пограти у футболом, навчити їх шити чи робити красиві зачіски! Або стати шефами одного закладу і приділяти всю увагу саме цим дітям, які згодом, повірте, стануть для вас як рідні! А ще можна потоваришувати хоча б з однією дитиною, телефонувати їй, звозити на консультацію до лікаря, допомогти поступити у ВНЗ чи … та навіть всиновити!

 

2010 р.

 

Пурик Оксана



Создан 03 окт 2013